Історія блекджека

Блекджек розвинувся з ряду карткових ігор, в які грали в Європі в 17 столітті. Більшість з них мали одну спільну рису - набрати 21 очко.


Версії блекджека в різних країнах

У 1601 році в оповіданні письменника Мігеля де Сервантеса в перший раз згадується про подібну гру. У ньому йдеться про двох картярів, які промишляють шахрайством в картковій грі під назвою Ventiuna, що по-іспанськи означає 21. Як в сучасному блекджекі, в Ventiuna метою було досягти 21 очко без перебору. Приятелі грали іспанською колодою, в якій не було номіналів 8, 9, 10, а тузи мали значення 1 або 11.

Французька версія блекджека була відома як Vingt et Un, що в перекладі означає число 21. У французькому варіанті дилеру було дозволено подвоювати, а ставки гравці робили після кожного раунду.

Італійську версію охрестили «Сім з половиною». У ній брали участь карти з картинками, а також з числами 7, 8, 9. Вона відрізнялася від попередніх, оскільки тут мета була набрати сім з половиною очок. Номінали 7, 8, 9 оцінювалися в 1 очко, а з картинками - в півочка. В «Сім з половиною» король бубон міг замінити інші карти. Гравець залишав бій, якщо набирав більше семи з половиною очок.

Після Французької революції блекджек дістався до Америки. Спочатку він не користувався популярністю в салунах і гральних закладах. Щоб зацікавити і залучити відвідувачів до цієї гри, власники закладів пропонували їм додаткові бонуси.

Виплата 10 до 1 за руку, що складається з пікового туза і валета була найбільш очікуваним бонусом для гравців тих років. Така комбінація дала сьогоднішню назву - блекджек. Пізніше виплати варіювалися від 3 до 2 за руку і складалися з будь-яких 10-ки і туза.

Однак ця назва вже намертво приплив до нього і дійшла до наших днів. Незабаром азартні ігри в США були заборонені, тому в блекджек грали таємно. Це тривало до 1931 року, коли в Лас-Вегасі легалізували азартні ігри.

Стратегії гри

Блекджек - це гра майстерності. І не всі гравці можуть знайти оптимальні стратегії.

У 1953 році в пресі з'явилася публікація, присвячена цій грі. Її опублікував рядовий Роджер Болдуін, який проходив військову службу і був магістром математики. У своїй статті він виклав стратегії блекджека, які значно знижували перевагу грального закладу.

Професор Едвард Торп в 1960-х звів стратегію блекджека на вищий щабель. Він підраховував карти, які були зіграні, і зміг точно налаштувати свою стратегію, щоб отримати середній дохід в більш ніж 100%. Він опублікував свої висновки в книзі під назвою Beat the Dealer, яка в одну мить стала бестселером.

Потім на початку 1990-х група студентів-гравців з Массачусетського технологічного університету приступила до карткового підрахунку професійно. Вони навчали інших і відстежували ігрові столи, на яких можна було вести підрахунок карт.

На що казино відповіло збільшенням кількості колод гральних карт і швидким перетасуванням.

В середині 1990-х казино перемістилися в інтернет. Гравці почали грати в блекджек, перебуваючи у себе вдома. Розробники онлайн-ігор продовжують випускати нові варіанти блекджека, тим самим зберігаючи до нього постійний інтерес.

Автор: ©Олександр Філіпов